Криптоіндустрія Росії може розпочати роботу в межах правового поля до кінця року, заявив заступник голови центрального банку Володимир Чистюхін. За його словами, регуляторна робота просувається за графіком, оскільки країна переходить до впровадження нових правил щодо цифрових активів.

Чистюхін заявив, що регуляторний процес іде за планом після того, як президент Володимир Путін у серпні підписав закон про цифрові валюти та цифрові права. Нинішні зусилля зосереджені на супровідних правилах, необхідних для введення цього закону в дію. Він також зазначив, що ці підзаконні акти є важливими й можуть надалі доопрацьовуватися до кінця 2026 року.

Згідно з описаною досі системою, платежі в bitcoin у межах Росії залишаються забороненими, зберігаючи поділ між криптовалютою як інвестицією або класом активів і криптовалютою як внутрішнім платіжним інструментом. Водночас центральний банк схвалив публічну торгівлю bitcoin на криптобіржах за визначених умов. Некваліфіковані інвестори зможуть купити bitcoin на суму до 300 000 рублів через одного посередника, тоді як кваліфіковані інвестори не матимуть такого самого ліміту на купівлю.

Сбербанк готується розширити присутність у секторі, запустивши до грудня гаманець для bitcoin і криптовалют, а також послуги зберігання цифрових активів. Банк очікує обсяг торгів у 4 трлн рублів у перший рік роботи. Це зробить традиційні фінансові установи центральними учасниками спроби Росії перевести криптоактивність у регульовані канали.

Росія заборонила використання цифрових активів для платежів ще у 2022 році, хоча посадовці продовжували обговорювати регулювання володіння, торгівлі та транскордонного використання. Відтоді законодавці дозволили винятки для міжнародних платежів, створивши розмежування між внутрішніми обмеженнями та використанням для зовнішніх розрахунків.

Чому це важливо

Росія не просто вирішує, чи дозволяти криптовалюту. Вона будує ринок під державним наглядом, де банки, біржі та кастодіани можуть стати головними точками доступу. Це важливо, оскільки криптоактивність переміщується з переважно офшорної або сірої зони до регульованої внутрішньої структури, у якій центральний банк визначає, хто може брати участь і в яких межах.

Ця політика також має ширше геополітичне значення. Обмежуючи внутрішні криптоплатежі, але залишаючи простір для використання в міжнародних розрахунках, Росія, схоже, розглядає цифрові активи як контрольований інструмент фінансової інфраструктури, а не як відкриту альтернативу платежам. Це робить запуск важливим не лише для розвитку місцевого ринку, а й для політики транскордонних розрахунків в умовах санкційного тиску.